0 Увійти Реєстрація
Кошик
Всього:
0 грн.
Графік роботи: пн.-пт. -09:00-18:00; сб.-нд. -вихідний

Традиції українського весілля

Кожне традиційне українське свято чи важлива подія в житті української сім’ї були наповнені особливим змістом, великою кількістю обрядів, сакральних ритуалів. Українське весілля ж вирізнялося з поміж інших дійств багатством обрядів наповнених символізмом. Тут мало значення все – страви, одяг, прикмети, погодні умови, пісні, звичаї роду.

Українські вишиванки та їх роль у весіллі українцівПідготовка до цієї важливої події в житті української родини розпочиналася ще задовго навіть до сватання, адже кожна дівчина готувала вишиті рушники ще змалку, навчаючись майстерності вишивання у своєї матері чи бабусі. Це були не просто рушники, хоч і весільні, а обереги для майбутньої сім’ї. Навіть у дуже бідної сім’ї повинні були бути такі вишиті вироби для усіх етапів весільного процесу: на рушнику виносили хліб і сіль сватам, зв’язували руки молодим під час вінчання, стелили під ноги, пов’язували старостів, вішали на ікони, несли на них хліб, коровай. 

Не менш важливим було також мати весільну вишиту сорочку. Майбутня наречена вишивала декілька сорочок ще й для приданого. А наготувавши собі одіж для весілля, дівчина повинна була попіклуватися про чоловічу вишиванку для свого нареченого. Орнаменти на весільних вишиванках повинні бути розташовані навколо розрізу горловини, на манжетах рукава, на подолі. Повинен був дотримуватися певний ритуал: дівчина молилася перед роботою, використовувала лише нову голку і так, щоб менше очей бачили її за вишиванням, не можна було вишивати вночі, а найкращим періодом вважався Великий піст. Вузлики, зламана голка і заплутані нитки, - вважалися поганим знаком.

Жоден візерунок на українській вишиванці, а особливо на весільній, не був випадковим. Вишиванка мала свої особливості залежно від регіону, а значення орнаментів, передавалося з покоління в покоління. Найчастіше зустрічалися на вишиванках такі традиційні візерунки як листя хмелю, винограду, грона калини, а також геометричні орнаменти у вигляді ромбів, кругів, безкінечних ліній. Також у таємному місці весільної сорочки як жіночої, так і чоловічої, вишивали червоною ниткою символ, що слугував оберегом від усіх нещасть. Традиція червоної нитки збереглося і дотепер, коли пов’язують червоні нитки від поганого ока на руці чи на одязі.

Вже заздалегідь наготувавши вишиту чоловічу і жіночу вишиванку, рушники, дівчина чекала насамперед заручин. Спочатку хлопець, вподобавши собі майбутню дружину, повідомляв про це своїм батькам, а ті вже домовлялися з батьками дівчини про день сватання. Після цього могли бути оглядини, тобто знайомство родин, якщо батьки молодих не були знайомі до того. Сватання ж відбувалося, як правило, у визначений день, коли молодий із сватами приходив до дівчини. Усі вбиралися у вишиванки як на свято. Якщо молода погоджувалася на заміжжя, то виносила парубку хустку або вишитий рушник, а як відмовляла – гарбуз. Це було великою ганьбою як для сватів, так і для хлопця. Коли ж свати і закохані доходили згоди, починалося планування власне самого весілля: випікання короваю, готуванням страв, випивки. Сам процес випікання короваю був також окремими обрядом, куди залучали жінок, що щасливі у шлюбі. Жінки приходили у чистих вишитих сорочках, молилися, щоб коровай вдався і приступали до замішування тіста. Коровайниці співали пісень, бажаючи молодій сім`ї щастя і благополуччя. Якщо коровай не вдавався, то це вважалося поганим знаком, тому молодиці намагалися робити все з гарним настроєм і добрими думками.

Напередодні ж самого весілля подруги влаштовували дівич – вечір, де дівчина прощалася з дівоцтвом, співали пісні,наряджали весільне деревце калиною, квітами та стрічками, плели вінок.

Саме ж весілля розпочиналося з самого ранку. Дорогою до хати молодої від нареченого зазвичай вимагали викуп односельці у вигляді горілки та їжі. Вважалося, що чим частіше перепиняють, тим краще для майбутнього життя нової сім’ї, тому молодий нікому не повинен був відмовляти. В домі молодої теж вимагали викуп, але вже за наречену. Торгувався брат або подруги нареченої зі сватами молодого. Після цього молодят благословляли батьки. Молоді вклонялися гостям і вирушали на вінчання. Під час цього таїнства наші пращури на рушник ставали виключно колінами і так, щоб не торкатися узору, адже  місце посередині де не було вишивки називали Божим. Весільний рушник слугував оберегом молодій сім’ї і передавався дітям у спадок.

Весільні вишиванки в інтернет магазині Вишиваночка.uaПісля вінчання усіх гостей чекали на гуляння. Молодих зустрічали з хлібом і медом, котрого мав покуштувати молодий з молодою, а потім передати гостям. У різних регіонах України можна зустріти чимало обрядів, що стосуються власне самого весілля: викрадення молодої, її взуття, частування «запорожців», розплітання коси, покривання голови хусткою, обтанцьовування, ділення короваю, вивід молодого у чоловіки, співання обрядових пісень, обдаровування сім’ї молодого та чимало інших. Раніше весілля гулялося два дні - в молодого та молодої. Останньою церемонією весільного гуляння були так звані «пироги» або «борщ». Батьки молодого з найближчими родичами йшли до батьків молодої, де також збиралися близькі та рідні. Мати молодого пекла пироги і йшла з ними до сватів. Таким чином вони дякували батькам за невістку.

Так і закінчувався цей довгий і веселий обряд весілля. Для молодят наставав період сімейного життя, що супроводжувався вже іншими традиціями і обрядами.

Ви підписані
на новини та акції!
Увага

Графік роботи магазина
«Вишиваночка» у
святкові дні:

07.03.2017
з 9-00 до 16-00;

08.03.2017 - вихідний;

З повагою,
команда м. Вышивночка

Замовити зворотній дзвінок
Залиште свій номер телефону, і наш менеджер зв’яжеться з вами найближчим часом
Ваш запит
відправлено!
Таблиця розмірів
Дані зазаначені в сантиметрах
Дякуємо
за ваш відгук !
Реєстрація
Увійти